Милуватися Карпатами можна будь-якої пори року. Душа людська при спогляданні їх вікової величі, спокою, безмежжя стає чистішою, помисли – добрими і світлими. Та особливо прекрасними наші ліси є восени, коли зелене літо ще не відійшло назавжди, а біла зима лише думає над тим, як буде господарювати тихими зворами, високими полонинами і стрімкими урвищами… Саме тепер відбувається в горах безмежно-фантастичне свято фарб, гри світла і тіні, в якому щедро представлені всі мислимі й немислимі барви – від світло-сонячного і до червоно-багряного – лише одного, жовтого кольору. Споглядаєш це диво і думаєш: якби хтось із майстрів пензля насмілився перенести його на полотно, багато хто із скептиків неодмінно би зауважив: таких кольорів у природі не існує, начудив щось, домислив художник. Але ось же вони – тут і тепер! – перед нашими очима.